Сценарії виховних заходів

Природа і людина

Автор Оксана Кобрин

Природа: Ох ці люди…Сил більше немає терпіти. Зробила для них що тільки могла, а вони…Ніякої вдячності! Вирубують мої легені – ліси, забруднюють мою кров – ріки та озера, винищують мою вроду – рослини. Потрібно їм знак який-небудь подати щоб схаменулись. Що б таке придумати?

Лихо: Люба моя, Не засмучуйся, я тобі допоможу! Я знаю як провчити цих людей!

Природа: Справді? І як?

Лихо: Відправ мене до них, а дальше не хвилюйся, організую все як має бути. Провчу щоб знали як матінку-природу ображати.

Природа: Невже? А хто ж ти?

Лихо: Я – лихо - явище природи, яке виникає раптово і призводить до  порушення нормального життя, а іноді і до загибелі людей. А ще у мене є брати та сестри про яких ви напевне чули колись…землетрус, цунамі, вулкан, повінь, зсув, смерч, посуха та пожежа. А? Тільки одне твоє розпорядження і я – стихійне лихо буду панувати на землі.

Природа: Ні, боюсь ти можеш завдати надзвичайно велику шкоду людині, адже вона безсила перед стихійними лихами. Людина навчилась керувати космічними кораблями та виготовляти комп’ютери, але вона безсила перед землетрусом чи вулканом.

Лихо: Ну що ж, якщо буду потрібне – завжди до ваших послуг.

Аварія: Мабуть, мене чекаєш?

Природа: А тих то?

Аварія: Я – аварія. Можу бути транспортною, коли на наших дорогах гинуть люди, можу бути  промисловою, наприклад на заводах, шахтах чи електростанціях. Коли приходжу я – без жертв не обходиться! Чи не це тобі потрібно?!

Природа: Ти занадто жорстока. Ти забираєш у людей найцінніше – їхнє життя та заставляєш їх плакати. Іди геть!

Штаб ЦЗ: Доброго дня, панянко. Чи знайомі вам ці негідники?

Природа: Так. Це лихо та аварія. А з ними їхні вірні подруги: Метушня та Паніка, яких потрібно уникати!

Штаб ЦО: Забув представитись вам: Я – штаб цивільного захисту. Моє завдання це захист людини, а моє призначення – порятунок від стихійного лиха та аварій. Тоді я цих двох забираю, допоки не виправляться!

Природа: Допоки не сталось якогось страшного лиха, треба перевірити чи люди готові до нього. О, придумала!

Учениця: Ну і цікаве завдання задала нам вчителька! Проте без мами не справитись! Мамо, допоможи мені будь ласка!

Мама: Звичайно, доню!

Учениця: Яка організація сповіщає населення про небезпеку?

Мама: Ця організація називається Служба Цивільного захисту

Учениця: А як ця служба нас може сповістити?

Мама: Про стихійні лиха повідомляють по місцевому радіо та телебаченню. Для того, щоб люди увімкнули їх, використовують завивання сирен на заводах і фабриках, безперервні гудки поїздів, сигнали автомобілів, а у школах – переривчасті дзвінки. Пам’ятайте, що це попередження, сигнал «УВАГА ВСІМ!». Почувши такий сигнал усім слід негайно увімкнути радіо чи телевізор і слухати інформацію штабу ЦО.

Учениця: Як називається місце, куди потрібно ховатися у разі небезпеки?

Мама: Це місце називається «сховище». У сховище ми беремо тільки найнеобхідніші речі: документи, воду, аптечку, теплі речі та їжу.

Учениця: А що потрібно робити під час повені?

Мама: Якщо знаходимося на 1 поверсі, то піднятися вище, якщо будинок одноповерховий – на дах чи на горище. А от коли нас спіткав землетрус то потрібно негайно покинути приміщення і відійти від нього на десятки метрів.

Учениця: Дякую, мамо, за цікаву інформацію.

Мама: Це повинен знати кожен!

Природа: А ви запам’ятали те що розповіла мама? Щоб зберегти своє здоров'я і життя – ви повинні пам’ятати це завжди. А якщо з вами все буде добре, то і я буду щаслива!

Герої не вмирають

(інсценізація присвячена Дню героя.

 Автор Оксана Кобрин)

На сцені посередині дівчина –  Україна (знедолена). Поруч 4 сини (козак, січовий стрілець, упівець та сучасний воїн).

Козак:

Було колись – в Україні ревіли гармати,

Було колись – запорожці вміли воювати.

Матінко моя, Україно, шкода мені тебе. Як був я ще зовсім юним, захищав, оберігав тебе від литовських лицарів, польських шляхтичів, татарви, турків. А ти цвіла… Тільки цвіт той хотіли зламати, кров’ю окропити. На твоїх долонях гинули твої ж сини. На твоїй землі виростали хрести замість дерев. Боронили козаки Україну і від загрози з боку могутнього сусіда — Російської імперії. Боронили та не вберегли...

Січовий Стрілець:

Над твоїми землями літали кулі замість птахів, а замість співу чувся лише свист куль. А пам’ятаєш, нене, як ти сховала мене в лісі, коли ми боронили карпатські переходи. Перша світова війна перетворила твої землі на театр воєнних дій, а твоїх вірних синів на братовбивць.

Упівець:

Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.

Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україно, маєш славний рід.

Не знала ти спокою і за моє життя: вела боротьбу на два фронти – проти загарбників гітлерівської Німеччини та більшовицько-московського свавілля. Твої діти гинули на полі битв, підривалися гранатами в «криївках», щоб не здатися в руки живими. Нас розстрілювали і німці і «брати-визволителі» на очах у матерів і коханих.

Сучасний воїн:

Служіння Батьківщині в усі роки і століття вважалося справою благородною, вартою щирої подяки співвітчизників. У тебе, моя матінко, зараз роки твоєї молодості, і ні ти, ні ніхто з твоїх дітей не міг подумати, що одного дня прийдеться одягнути воєнну форму та взяти до рук автомат. Але я жодної секунди не сумнівався і одразу ж став на захист твоєї незалежності та суверенітету. Ти маєш ким гордитись. Твої сини – герої. Герої, які через роки знатимуть, що їхня жертва, покладена на вівтар твого визволення була не марною!

Україна:

Найсуттєвіше не те, хто на якому боці воював і за які ідеали боровся, а те, що кожен, хто брав участь у тих війнах, все-таки боровся за свою Україну. Так, для кожної ворогуючої сторони то була своя мрія, своя вимріяна країна, і йшли всі до тої мрії не завжди праведними шляхами (хоча хто може відшукати справедливість серед кривавої війни?), однак усі, хто воював, заслуговують на добру пам'ять як борці за свою державу. 

Була Україна в сльозах і руїнах,

Тужила за синами вона.

Проте ще не вмерла, не впала на коліна

Прекрасна наша рідна сторона.

Всі герої:

Щоранку будять солов`ї,  

Солдати  з честю в бій ідуть.

Бо вірні ми своїй землі

Присягу двічі не дають

Ми попри біль йдемо у бій

І нас не вабить чужина

Бо вірні ми землі своїй,

Бо Україна в нас одна

Свято Букварика

Виходять з піснею «Треба всім нам привітатись…»

Вчений

–Шановне товариство! Вам  рапортуєм:

На свято прощання з Букварем зібралися всі першокласники, їхні батьки, гості та вчителі!

–В такому разі до здачі урочистого рапорту стояти струнко!

На свято прощання з Буквариком зібралися…всі  28 учнів. До проведення свята готові! /всі разом/

– За час навчання в 1 класі вивчено 33 літери українського алфавіту, що допоможе нам у майбутньому вивчити й інші мови світу.

–Оволодівши грамотою, всі стали справжніми учнями!

– Учнями класу перечитано, зачитано до дірок більше ста художніх книжок!

–Списано, переписано в зошитах багато десятків сторінок!

 – Загублено 10 поганих звичок, 57 ручок, 95 олівців, 18 лінійок, з десяток гумок , 15 гудзиків, 3 гривні 57 копійок.

– Над важкими задачами «поламано» 6 голів, зламано 2 стільці, 7 замків у портфелях!

–На території школи не розбито жодної шибки, зато розбито 6 носів і наші коліна.

–Клас живе цікаво і не збирається зупинятись на досягнутому!

–Рапорт зданий! /всі разом/

Учень 2

Любі гості, мами й тата!

В нас Букварикове свято.

Добре, що прийшли до нас

Ви на свято в 1 клас!

Учень 3

О ні, в нас трапилась біда

Буквариків ніде  нема.

Ми їх у класі залишили.

О, Боже. що ми наробили!

Замість книжок цей лист лежав.

Напевне хтось їх таки вкрав.

Учень 4

Виглянуло сонечко, сяє на лужку,

Я Буквар шукатиму, поки не знайду,

Назбираю квітів я , в кошик покладу,

У Буквар між буквами сонечко вплету.

День іскриться радістю, кличе букви вчить,

Наді мною райдуга весело дзвенить.

На лугу між квітами вчусь читати я,

Від усіх щасливіша, веселіша я.

 Учень 3

Давайте разом  прочитаєм

Що отой  Хтось нам написав:

Учень 5

Ваші Букварики у нас. Якщо хочете щоб ми вам їх повернули ви повинні виконати наші умови:

Умова 1: Подякувати батькам за терпіння та ласку. За те, що кожного ранку, незважаючи на ваше нехотіння прокидатися, піднімали вас і збирали до школи, за те, що телефонували до вчительки, коли ви не могли пояснити що на завтра треба принести чи зробити, за те що носили ваші тяженькі портфелики і просто за те, що вони у вас є!

Учень 6

Тату, рідний, мусиш знати – 
Ти найкращий в світі тато! 
Добрий, сильний та стрункий: 
Хіба є де ще такий? 
Будь упевненим, мій тату, 
Що тебе я буду варта. 
Все робитиму, як ти, 
Треба тільки підрости! 

Учень 7

Коло, риску, закарлючку
На папері пише ручка.
Все з’єдналось загадково,
І з’явилось перше слово.
Здогадались, яке саме?
Наймиліше в світі – «мама».

Пісня про маму «Снилось мені»

Учень 5

Умова 2: Хоча у вас і не було хореографії, ми хочемо щоб ви затанцювали танець. Показали мамам і татам які ви талановиті. Зможете чи ні?

 Дівчата: Зможемо!!!

Танець східний

Учень 5

Умова 3: Веселий гумор люблять мабуть усі!Щоб ваше свято не перетворилось на звичайнісінький виступ, розсмішіть зал!

Учень 8

Вдарив батько спересердя
Хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав
Та й питає в нього:
— Тебе, татку, бив твій татко?
— Бив, та ще й немало.
— Ну, а татка твого били?
— Теж перепадало.
І сказало хлопченятко,
Заломивши ручки:
— Тепер ясно, звідки в тебе
Хуліганські штучки.

Учень 9

— Чуєш, тату, — син питає, — Що таке хамелеон?
— Знав колись, тепер не знаю, — Каже Филимон.
— Чуєш, тату, ще спитаю.
Що таке аукціон?
— Та забув уже, не знаю, —
Каже Филимон.
Мати сердиться на сина:
— Все питання задаєш.
Батьку навіть у неділю
Відпочити не даєш!
Филимон крутнувсь на місці
Та на жінку оком блим:
— Хай пита, чого не знає,
А то виросте дурним.

Учень 10

Батько дивиться у зошит:

-         Двійка, двійка… Стид і страм!

Я, їй-право, побоявся б показать таке батькам.-

А Івасик-першокласник перед ним стоїть, як туз.

-         А чого, - пита, - боятись? Я тобі не боягуз!

Пісня «А-а-а а яблучка два…»

Учень 5

Умова 4: Розкажіть усім чим вам запам’ятався перший клас!

Учень 11

Перший клас, наш перший клас!

Скільки справ зустріло нас!

Треба фрукти рахувати,

По складах книжки читати.

Учень 12

Ми Букварик почали

Восени вивчати.

А тепер вже на 12

Вміємо читати.

А як важко було нам

Палички писати.

Ставити їх по порядку,

Мов солдатів на зарядку.

Ох за них нам попадало,

Бо ставали як попало.

Не вірили ні вчителька, ні мама,

Як важко було ставити їх прямо.

Учень 13

Так, письмо – це справжні муки:

Від напруги ниють руки!

Ми ж маленькі мов пушинки.

Нам би ляльки і машинки!

Та коли ж? Весь час веди

Знаки, літери, склади!

В зошита задерлись вуха,

Ніби й він уважно слуха!

Учень 14

Ой було мороки з нами

Вчительці багато.

Як слова ми за хвилину

Вчилися читати.

Згадайте, люба вчителько,

Матусі, татусі,

Як «бекали » і «мекали»

Спочатку ми усі.

А нині любо слухати,

Як добре ми читаємо.

Подякуєм Букварику

І разом попрощаємось.

Учень 15

Потім крейдою писали,

Форми білі-білі стали.

Все на пальцях полічили,

Бо без них немає сили.

Учень 16

А в їдальню як ішли,

Наче вулик бджіл гули.

На уроці й на перерві

В вчительки здавали нерви.

Учень 17

Ну а час вже не чекає:

Швидко якось пролітає,

Ось уже й весні кінець.

Що ж, хто вчився – молодець!

Пісня «Перший клас вже закінчився»

Учень 18

Ну що, ми виконали всі умови? Тепер нам повернуть наші Букварики?

Учень 5

Ні, ще не всі! Умова 5 і остання: Бачу ви все вмієте чудово. А от що скаже про вас ваша вчителька Оксана Сергіївна?!

Циганка: Ви хто такі?

Учень 19 : Ми першокласники.

Циганка: Давайте я погадаю вам, які оцінки будуть у 2 класі.

Учень 19: Не треба нам гадати. Ми і без тебе знаємо, що оцінки у нас будуть тільки високого рівня. Краще скажи, хто поцупив наші Букварики і де вони зараз?

Циганка: Які Букварики? Краще в карти зі мною пограйте.

Учень 19: Оксана Сергіївно, а хіба дітям можна в карти грати?

Вчителька: Звісно – це не дитяча гра! Циганочко, допоможи діткам знайти їхні Букварики!

Циганка: Бачу…ваші Букварики в школі, навіть в цьому залі. Їх тримають діти…маленькі діти…А, так це ж ваші братики і сестрички. Вони вам заздрять, адже ви справжні школярі, а вони ще ні. Тому і взяли ваші букварики щоб швидше стати такими ж дорослими і розумними як ви! А ви мені дозволите зостатись, подивитись на ваше свято?

Учень: Звичайно, залишайся!

Учень 19

Маленькі братики й сестрички,

 Віддайте наші Букварі

Ще трошки, зовсім - зовсім трошки

І ви будете школярі!

Дитина 1

Старший брат мій у тривозі -

Щось притих він, як ніколи.

Нам уже не по дорозі,

я в садок, а він – до школи!

Дитина 2

Дивний світ навколо мене.

Хочу я його пізнати.

Хочу я піти до школи

Всі науки вже вивчати.

Дитина 3

Вам уроків задають

 З кожним днем все більше —

Перший клас як інститут,

Тож міркуй скоріше!

Задають учителі

 Вам такі задачі,

 Що над ними інколи

 Тато й мама плачуть.

Дитина 4

 Хочу йти до школи вчитись,

 Бо поставив я мету:

 Скоро стану президентом,

 Тільки трохи підросту.

Учень 20

Як жалісно і сумно,

 Настала ця пора.

 Чекає на Букварика                                                  

 Нова вже дітвора.

Учень 21

Багато доброго, нового

Життя відкриє ще для нас.

Як перша сходинка до нього

Для всіх нас став наш перший клас.

Учень 22

Все починається в житті з малого:

З зернини - хліб, з промінчика – зоря.

А люди всі свою дорогу

Починають з Букваря.

Учень 23

Добрий Букварику, мудра книжко!

 Хочеться навіть поплакати трішки,

 Жаль розлучатись, хоч і треба,

 Ми не забудем ніколи про тебе!

Учень 24

Спасибі тобі за добру науку,

 За паличку першу і першу букву,

 За перше слово, за першу казку,

 За першої вчительки щиру ласку.

Учень 25

Ми пам'ятатимемо перші кроки

 Мудрі й повчальні твої уроки,

 Прощавай, Букварику,

Наш найперший друже,

 Ми тобі, Букварику,

 Дякуємо дуже!

Учень 26

Багато ми пізнали, зрозуміли,

Ми переходим вже у другий клас!

Але абетку непросту

Підготували ми для вас!

А - активності творчої.
Б - безхмарності небесної.
В - віри розсудливої.
Г - глузду неміряного.
Д - достатку життєвого.
Е - економії розумної.
Є - єдності сімейної.
Ж - життя безкінечного.
З - здоров я безмежного.
І - імені чистого.
К - кохання доброго.
Л - людяності щирої.
М - мрії здійсненої.
Н - наснаги професійної.
О - обрію барвистого.
П - посмішки чуйної.
Р - радості всесильної.
С - спокою літнього.
Т - теплоти родинної.
У - успіху великого.
Ф - фантазії гармонійної.
Х - хліба пахучого.
Ц - царини домашньої.
Ч - чарівності приємної.
Ш - широти духовної.
Щ - щастя невичерпного.
Ю - юності сердечної.
Я - ясності майбутньої.

Пісня «Мій Букварик»

Свято Миколая

Ялинка

Я зелена і пухнаста,

Весела, радісна й срібляста,

Вогниками граю,

Із зимою всіх вітаю!

Ой, а що це таке…невже подарунок? Задрімала на хвильку і тут на тобі…яка знахідка! Хто це міг загубити?

Зайчик 1

Ялиночко зелена,

Чого така сумна?

Невже ти не радієш?

До нас прийшла зима!

Зайчик 2

Сьогодні Миколай

у кожен дім прийде.

Тихенько під подушку

дарунки покладе.

Ялинка

Сьогодні? Точно! Так це, мабуть він загубив подарунок…

Зайчик 1

Скоріше за все!

Зайчик 2

Це він нам залишив дарунок, бо ми цілий рік були чемні, допомагали у лісових справах, навіть тобі допомагали шишки збирати.

Зайчик 1

Я нюхом  чую що тут морквинка…дві морквинки!

Вовк 1

Хто ж тут такий галас здійняв? А, це ви зайчиська? Що трапилось?

Зайчик 2

Хтось загубив подарунок… І ми не знаємо для кого він.

Вовк 2

Так це ж ясно як божий день, що для нас з братом!

Ми ж цілий рік були найчемніші

нікого не у цім лісі лякали.

Ведмідь

Хто ж це тут людей лякає?

В лісі спокою немає.

Що за галас тут зчинили,

Всіх довкола побудили.

Вовк 1

Розумієш, Клишоногий

Тут дарунок хтось згубив

Це мабуть нам двом із братом

Миколайко залишив

Ведмідь

Ви облиште ці розмови

Тут все ясно і без слів

Миколай згубив дарунок

Дуже вже кудись спішив.

А в дарунку – мед. Це точно.

Ну а я медок люблю.

Я для себе залишу.

Вовк 2

Так не можна, дорогенький,

Меду там зовсім нема…

Гляньте хто іде до гурту

Це ж лисичка, це ж кума!

Лисичка

Чула вашу я розмову

Хочу вас розчарувать

Що дарунок цей красивий

Повинні ви мені віддать.

Я лист Миколаю писала

У ньому я слізно благала

Що хочу нові рукавички

І шапочку нову й спідничку.

А нюх в мене дуже хороший,

Хоч дар цей у сніжній пороші.

Та знаю я стовідсотково

В дарунку для мене обнови!

Пташка 1

Привіт усім! Привіт усім!

Привіт усім у кожен дім!

Вже Миколай на землю йде!

А дітвора дарунки жде!

Пташка 2

Та є в нас прикрая новина:

Без подарунку є одна дитина.

Дарунок цей в дорозі загубився.

Святий Микола дуже засмутився.

Пташка 1

Чи ви не бачили дарунка,

Красивого, яскравого пакунка?

Пташка 2

Прошу вас, поможіть, звірята,

Дарунок хлопчикові відшукати.

Зайчик 2

Ой невже оцей пакунок?

Це той самий подарунок?

Ми його осьтут знайшли,

Поділити не могли.

Пташка 1

Так той самий! Слава Богу!

Сестро, вирушаймо у дорогу!

Пташка 2

Швидше, швидше вечір йде

Хлопчик подарунок жде!

Баба Яга

Що за диво, що за свято,

Що вас всіх тут так багато?

Вовк прийшов, прийшла лисиця,

Пишнохвоста молодиця.

Вемідь, зайчата позбирались…

Та що ж таке у лісі сталось?

Ялинка

Я знайшла пакунок

Зайчик 1

Такий собі дарунок

Зайчик 2

Красивий, кольоровий

Вовк 1

Ще й бант на нім чудовий

Вовк 2

Стали думати-гадати

кому дарунок той віддати.

Ведмідь

А пташки нам розповіли

Лисичка

Дарунок цей для дітвори

Баба-Яга

І що, його ви віддали?

Оце так-так…

Та вам збрехали

Дарунок той

Пташки собі забрали.

Зайчик 1

Ні-ні. Це Миколай загубив…

Баба-Яга

Миколай? Який ще Миколай? Незнаю ніякого Миколая!

Лисичка

Це тому що ти нечемна. Лякаєш діток,нікому не допомагаєш.  Святий Миколай з неба все бачить і записує у велику книжку. В ніч з 18 на 19 грудня він зі своїми помічниками – ангеликами спускається на землю і кожній чемній дитині ставить під подушку подарунок.

Баба-Яга

Добре, я змінюся. Я стану доброю! Все, я побігла писати лист святому Миколаю!

Вчитель: Шановні батьки і вчителі, дорогі діти! Хто не знає про святого Миколая? Малий і старий знає про нього. Щороку приходить він у кожну господу з миром і дарунками. Для маленьких стає чарівною казкою, коли невидимо з’являється вночі і кладе під подушку такі бажані гостинці. Виростають діти -  і добра казка зникає, а Миколай залишається.

 Наслідуймо добро і вчинки Миколая! Нехай це свято стане для нас святом Милосердя, святом Доброти, Прощення, Любові до ближніх.

Зірочка 1

          Нічка тиха, таємнича,

         Повна дива і чудес.

         До дітвори прийде в гості

         Довгожданий гість з небес.

         Буде радість, буде втіха,

         Бо ж усякий пам’ятай:

         За дітей цієї ночі

         Не забуде Миколай!

Зірочка 2

         У ніч грудневу місяць світить,

         Чарівні всі мрії, сни.

         Тихо всюди, сплять всі діти.

         Вже заснули вмить вони.

         Біля ліжка ангел Божий,

          Хоронитель жде.

         Він тихенько вчинить двері

         І дарунки покладе.

Батько:

- Холодно надворі. Намело багато снігу. Саме цієї ночі святий Миколай опускається на срібній вервечці з неба на землю. Сивобородий, у довгій золотистій накидці, заходить він до кожної хати і розкладає дітям під подушки свої пречудові гостинці. Правда, неслухняним дітям святий Миколай дає хіба що гарного прутика.

Маруся:

- Мамо, а в нашій хаті також сьогодні свято буде?

Мати:

Накінець-то, діти милі,

Ви діждались тої хвилі,

Що з небесного престола

Зійде пресвятий Микола.

Темна нічка за шибками,

Сніг біленький мерехтить,

Небеса блистять зірками,

Десь дзвіночок гомонить.

Миколай вже поспішає,

А з ним ангели малі,

В кожну хату він загляне,

Бо дарунків хочуть всі.

Тато:

- А щоб від Миколая подарунки отримати

треба гарно вчитися в школі,

не лінуватися ніколи,

все у хаті помагати,

 що лише вам скаже мати.

Доня:

А скажи нам, мамо мила,

Де той пресвятий Микола

Тих дарунків дістає,

Що так щиро роздає?

Мати:

В небі є така скарбниця,

Там дарунків – без кінця.

Святий Микола їх бере

І на землю всі несе.

Тато:

Та не лише святий Микола

Сходить з небесного престола,

З ним і ангели бувають,

Що святому помагають.

А іще таке буває,

Що услід за Миколаєм

З пекла антипко втікає

Та ще діточок пеклом лякає.

Петрик:

А скажи, матусю люба,

Він страшний дуже?

Мати:

- А ви не бійтеся, він до нас не завітає, бо ви діточки чемні, слухняні, допомагаєте своїй мамі (гладить по голові)

Тато:

Тихо, діточки мої, щось там чути у дворі.

Хтось там дзвонить і тупоче,

Мабуть, до хати зайти хоче.

Підемо подивимось.      

Петрик:

- Цікаво, а що мені Миколай принесе?

Маруся (хапається за голову). Ой, у нас ще не прибрано в хаті! Як же  ми Миколая будемо стрічати? (Порається в хаті й поправляє ряднину, бере віник і підмітає). А ти, Петрику, принеси образ святого Миколая.

Петрик: Ну, це вже не моя робота, мені пора вже спати, щоб скоріше завтра встати.

Маруся:    А дарунків хочеш ти?

                   Від антипка різки жди!

(Петрик приносить образ святого Миколая і вони вдвох чіпляють його на стіні).

Маруся:

- Як би я хотіла дістати від святого Миколая червоні чобітки, теплі рукавички.

Петрик:

- А я – гарну іграшку, солодощів багато.

Маруся: (бере Петрика за руку).

- Петрику, щоби вислухав нас святий Миколай, то і сьогодні треба щиро помолитися (вклякають перед образом, моляться).

                   Святий отче Миколаю,

                   Щиро ми тебе благаєм,

                   Сповни нині наші просьби,

                   Що на думці ми їх маєм.

                   Звели дітям дарунки подати.

                   В надії будем Тебе чекати.

Маруся: А тепер пора спати. На добраніч.